Судова асоціація України «Фундація сприяння правосуддю» провела акцію, надіславши офіційні запити до Міністерства охорони здоров’я, апеляційних судів та регіональних відділень Державної судової адміністрації із проханням надати інформацію щодо кількості цивільних справ, у яких відповідачами були медичні заклади, філії МОЗ чи особисто лікарі за період 2008 – 2009 років та перше півріччя 2010 року. Проаналізувавши отримані відповіді, вдалося зробити такі висновки, що

 -- в Україні немає офіційної статистики щодо спричинення шкоди хворим лікарями. У той же час у Великобританії, згідно оцінок Міністерства охорони здоров'я, така цифра досягає 10% від загальної кількості пацієнтів. Це приблизно 850 тис. випадків на рік. Такі дані сьогодні надходять із Західної Європи, де, згідно висновку робочої групи організації "Лікарні для Європи", кожен десятий пацієнт європейських лікарень постраждав від небажаних ефектів лікування.

«У нас же ці показники просто відсутні, -- зазначає голова САУ «Фундація сприяння правосуддю» Катерина Тарасова, -- оскільки до сьогодні не існує органу, який би спеціалізувався саме на розгляду скарг потерпілих від лікарських помилок. Також немає відомостей щодо відповідальності лікарів за нанесення шкоди пацієнтам. Оскільки, як виявилося, ніхто такої статистики не веде. Тому ми, щобприблизно відтворити картину із ситуацією відповідальності лікарів за медичні помилки, провели своє дослідження даних, отриманих із судових установ».

Слід зазначити, що із значної частини регіонів України надійшли відписки про відсутність такої форми звітності та обліку. Найбільш змістовні відповіді на такі запити надіслали з Апеляційного суду Київської, Івано-Франківської, Волинської, Херсонської та Миколаївської областей, а також від територіального управління ДСА у Черкаській області.

 -- виходячи із наданих відомостей, можна стверджувати, що кількість справ, в яких відповідачами виступають лікарі та лікарські установи за рік у кожній області налічує всього лише декілька десятків. І це в той час, коли суди перенавантажені позовами громадян. Адже відомо, що лише в 2008 році близько 9 тис. суддів на 46 млн. населення розглянули 8,5млн. справ!

 За підрахунками Судової асоціації України «Фундація сприяння правосуддю», найбільше за 2,5 роки позовів громадян до лікарів спостерігається в Центральній частині України. Адже, згідно із даними Апеляційного суду Київської області, у проваджені в місцевих судах за зазначений період часу передувало 50 таких справ. Майже п’ята частина з них розглядалася в Бородянському районному суді. Хоча за довідкою територіального управління ДСА цієї ж області загальна кількість зазначених спорів була дещо більшою і сягала 85. У Черкаській області місцевими судами було розглянуто 24 позови. Проте майже половина з них (10) стосувалася трудових відносин у лікарській сфері і лише 4 – відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями лікаря. Про результати такого розгляду на разі не відомо, оскільки таких відомостей практично не надавали судові установи.

Другу сходинку у списку кількісних показників справ, у яких відповідачами були лікарі та лікарські установи, займають суди Західної України. Так, за даними Апеляційного суду Івано-Франківської області, за 2,5 роки місцевими судами було розглянуто 40 справ, де відповідачами виступали лікарі та лікарські установи. Проте, про кількість тих, що стосуються відшкодування шкоди, на жаль, не надано точної інформації. Така ж чисельність позовів до лікарів спостерігалася за цей період часу і в Апеляційному суді Закарпатської області. Найбільше справ проти медиків розглядалося в Апеляційному суді Львівської області – 75. Дані ж Апеляційного суду Волинської області свідчать про те, що на розгляді Луцького міськрайонного та Старовижівського районного суду знаходилося лише 5 справ, де підставами пред’явлення позовів була професійна діяльність медичних закладів.

Третє місце за цими показниками належить Південному регіону країни. Адже в Апеляційному суді Херсонської області за 2008 та 2009 роки у провадженні знаходилося 28 «лікарських» спорів, а у першому півріччі 2010 – 13, що в сумі дорівнює 41. Однак, ті з них, які стосувалися стягнення моральної та матеріальної шкоди, становлять лише п’яту частку від загальної кількості зазначених справ. У Севастопольському суді чисельність таких справ за 2,5 роки не перевищила 12, з яких лише у двох випадках було отримане позитивне рішення суду. Причому одне рішення за позовом фізичної особи до Севастопольської міськлікарні №1 суддя задовольнив частково, а друге – до тієї ж лікарні – повністю. Інші два позови були залишені судом без розгляду, а вісім наступних – навіть не розглядалися. У Апеляційному суді Миколаївської області за такий же період у провадженні знаходилося 13 «лікарських» справ, 5 з яких пов’язані із відшкодування моральної та матеріальної шкоди пацієнтам.

Аутсайдерами у цьому рейтингу інформативності щодо кількості «медичних» позовів виявився Північний та Східний регіон. Адже відомості про кількісні показники розгляду таких справ надав лише Апеляційний суд Сумської та Донецької області. У відповіді зазначено, що за 2,5 роки міські місцеві суди Сумщини розглянули 41 справу, в яких відповідачами виступають медичні заклади та лікарні. На Донеччині за цей період часу кількість апеляційних скарг за подібного роду справами досягла 58.

На цьому фоні дещо дивно виглядають відомості, надані Міністерством охорони здоров’я. Так, за його даними, за 2008 – 2009 рік місцевими судами України було розглянуто всього лише 24 «лікарські» спори, з них – 4 про відшкодування шкоди, які переглядалися у апеляційному порядку. За перше ж півріччя 2010 року кількість справ, де відповідачами виступали медики, склала 13, з яких 6 – із компенсаційними претензіями.

 Попри це, навіть із таких розрізнених даних можна зробити одностайний висновок, що українці вкрай рідко звертаються до суду із метою отримати компенсацію за завдану медиками шкоду здоров’ю. «Адже дуже недосконалою є вітчизняна законодавча база. Зокрема, вона не містить стандартизовані критерії надання медичних послуг і критерії їх якості, відтак не завжди можна чітко визначити "дефект" тієї або іншої послуги. Більше того, законами навіть не визначено, що таке "медична послуга", "медична помилка", "лікарська помилка", що ускладнює процедуру розслідування страхових випадків», -- пояснює Катерина Тарасова. – Тому ми неодноразово звертали увагу народних депутатів на те, що вкрай необхідно сьогодні вирішити цю проблему на законодавчому рівні».

Зазначимо, що сьогодні у Верховній Раді знаходиться 5 поданих до парламенту законопроектів про введення державної страхової медицини, що передбачають створення загальнодержавного фонду, з якого потерпілі від лікарських помилок повинні отримувати компенсації. Але їх прийняття постійно відтягується через те, що депутати не можуть домовитися, хто управлятиме грошима, від чого, в першу чергу, страждають люди.