Судова асоціація України «Фундація сприяння правосуддю» занепокоєна зростанням підліткової злочинності

За даними правоохоронців, найкриміногеннішим віковим періодом на сьогодні є 16 – 17 років, коли підлітками вчиняється до 62% злочинів від загальної кількості. Так, на запити Судової асоціації України «Фундація сприяння правосуддю» Державна судова адміністрація України надала відповідь у вигляді статистичних даних, які підтверджують вищезазначену тезу.

Згідно із цими відомостями, у 2008 році кількість засуджених осіб у віці 16 00 18 років становила 7 тис. 660, коли чисельність підлітків від 14 до 16 років, які скоїли злочини, була втричі меншою і не перевищувала 2 тис. 418. Загалом, молодими людьми на той час було скоєно 10 тис. 78 злочинів.

У 2009 році така статистика виявилася менш критичною, оскільки у цей період відбулося скорочення обсягу підліткової злочинності. Так, кількість молодих злочинців у віці 16 –18 років становила 6 тис. 403, а тих, хто став на злочинний шлях у 14 – 16 років, -- не перевищила 2 тис. 142.

Однак, у першому півріччі 2010 року помітною стала тенденція до зростання чисельності підліткової злочинності. Так, число тих, хто скоїв протиправні діяння у віці 16 – 18 років, лише за півроку сягнуло 3 тис. 893.У той же час кількість засуджених осіб у віці 14 – 16 років становила 1 тис. 462. Усього за перше півріччя 2010 року ця цифра наблизилася до 5 тис. 355. При цьому немає обмежень чи виключень в залежності від соціального статусу неповнолітніх злочинців – ними стають як безпритульні (без батьківської опіки та постійного місця проживання), вихідці із неблагополучних сімей, так і вихідці із цілком педагогічно та матеріально благополучних сімей.

Чисельність розглянутих справ із постановлення вироку підліткам, складала у 2008 році 8 тис. 48, у 2009-у – 6 тис. 671, а в першому півріччі 2010-о – 4 тис. 103.

Важливим моментом, на думку голови САУ «Фундація сприяння правосуддю» є і те, що за останні 10 років питома вага розбоїв та умисних убивств у загальній кількості дитячих правопорушень зросла щонайменше на 25 – 30%. Хоча Державний департамент України з питань виконання покарань наводить скромніші цифри. Якщо в 1995 році умисні вбивства становили лише 2% загальної кількості дитячих правопорушень, то в 2009-му ця цифра сягнула близько 8%. А в 2010-у відбулося збільшення цих показників до 10%. Це при тому, що в кримінології зростання тяжких злочинів серед дітей понад 5% уже вважають критичним.

Усе більше дітей отримують великі строки за свої злочини. Станом на 1 вересня 2010 року переважна частина вихованців усіх колоній (798 з 1 тис. 471) дістали строк від трьох до п’яти, а ще 432 – понад п’ять років. Зростає й кількість рецидивів у дітей-злочинців – 57,2% тих, хто зараз перебуває за ґратами, уже потрапляли до рук правосуддя.

«Попри погіршення ситуації із підлітковою злочинністю в Україні досі не вживається ефективних заходів із попередження та подолання цього ганебного явища, -- вважає голова САУ «Фундація сприяння правосуддю» Катерина Тарасова. – Адже державою відкинута концепція запровадження ювенальної юстиції, принципи якої покликані реформувати систему кримінальної міліції у справах дітей та розвинути відповідну спеціалізацію у судовій системі. Водночас повністю не реалізуються альтернативні методи реагування на зростання підліткової злочинності. Однак відкладати врегулювання цього питання у дальню шухляду небезпечно сьогодні, адже діти – це майбутнє нашого суспільства…».

«Усе це наслідки неповоротних змін, які відбулися протягом останніх 10 років у психології неповнолітніх», – розповідає Володимир Трохимчук, старший інспектор управління соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими Державного департаменту України з питань виконання покарань. – Наприклад, раніше проблема зґвалтувань серед неповнолітніх була великою рідкістю. Тепер – це один із найпоширеніших злочинів. Вражає, що велику кількість зґвалтувань стали вчиняти дівчата. Навіть враховуючи, що йдеться про групові злочини, все одно моторошно».

Діти – alter ego суспільства

За свідченнями заступника начальника Департаменту кримінальної міліції у справах дітей МВС України Віктора Сурановича, за останні роки державний підхід до виховання неповнолітніх зводився до гасла: «Дитину – в родину!». Часто не беручи до уваги, що проблема саме в батьках, дітей все одно повертали в так звані сім’ї. «Повірте, нерідко для дитини буде значно краще забрати її від таких батьків, – каже він. – І варто дуже суворо карати тих батьків, яким не потрібні власні діти. Бо вони вважають, що ось вони народили, а всі інші мають виховувати. Так створюється прошарок соціальних сиріт, які не потрібні своїм батькам, а держава не в змозі повністю взяти на себе їхнє виховання».

Проблема в тому, що офіційно поняття «неблагополучна сім’я» в Україні насправді немає, натомість оперують поняттями «повна» та «неповна» сім’я. Як розповідають на умовах анонімності працівники соціальних служб, для їхнього керівництва головне, щоб дитина за паперами мала батька й матір. Якщо має, отже, вона автоматично не може бути неблагополучною. Нікого не цікавить, що ці батько й мати, які формально є, б’ють дитину, знущаються з неї, не приділяють їй уваги.

«У зростанні будь-якої соціальної жорстокості як такої немає нічого аномального, – розмірковує соціопсихолог Олег Покальчук. – Воно завжди перебуває в межах похибки. Діти взагалі жорстокіші за дорослих. Адже в них майже відсутні всі стримувальні фактори, що є у дорослих: усвідомлені правові норми, звичаєві установки, родинні табу». Фахівці з дитячої злочинності переконані, що об’єкт підлітково-дитячої агресії дуже часто є випадковим, а це означає, що він має не предметний, а символічний характер. Саме тому дитячі злочини здаються дорослим такими жорстокими та невмотивованими. Також фахівці розвінчують міф про те, що в дитячій злочинності винні пересичені насиллям телебачення та комп’ютерні ігри. Насправді людина, яка вже готова щось зробити, шукає зовнішні подразники. ТБ, комп’ютерні ігри та інтернет виступають каталізаторами, але аж ніяк не першоджерелом проблеми, мотивацією до насильства як такого. «Не було б інтернету, то були б комікси, книжки про вампірів тощо, – каже пан Покальчук. – Понад те, люди, які створюють такий продукт, роблять це не з власного маніакального розуму, а задовольняють попити соціуму. До того ж саме дорослого соціуму».

Теза про те, що в Україні колективні моральні цінності як такі відсутні, абсолютно не нова. Але треба розуміти, що цей прикрий факт має не тільки геополітичний чи культурний наслідок, а й цілком соціально-криміногенний. Підлітки просто не знають, що їм робити, і маскують цей ціннісний відчай агресією. Психологи стверджують: якби нас, дорослих, поміняти місцями з цими дітьми, ми робили б те саме. Тому що діти – це alter ego суспільства.

Превентивні заходи

Щоб подолати низку негативних явищ у молодіжному середовищі та підліткової злочинності, необхідно запровадити систему превентивних заходів. Як показав моніторинг МВС, у низці областей України накопичено позитивний досвід роботи з вирішення зазначених проблем.

На Вінниччині розширено мережу гуртків у позашкільних навчальних закладах, діяльність яких спрямована на професійну орієнтацію; розроблено заходи щодо взаємодії шкіл району з працівниками правоохоронних органів з метою підвищення рівня профілактики правопорушень. У ряді навчальних закладів області успішно працюють шкільні служби порозуміння. У Волинській області створення в професійно-технічних навчальних закладах груп правопорядку, які контролюють місця відпочинку молоді, сприяло значному зменшенню в регіоні кількості злочинів, вчинених неповнолітніми у сфері обігу наркотичних засобів. В області щорічно спільно з медичними працівниками проводяться профілактичні огляди учнів ЗНЗ і ПТНЗ на предмет раннього виявлення наркологічних захворювань, проводиться анкетування учнів з метою вивчення залежності їх від шкідливих звичок, виявлення дітей, які зазнають фізичного чи психічного насильства. Діти, схильні до правопорушень, залучаються до участі в благодійній акції «Милосердя».

У Кіровоградській області педагогічними працівниками спільно зі службами у справах дітей здійснюється соціально-педагогічний патронаж сімей, у яких виховуються діти з девіантною поведінкою, проводиться індивідуальна робота з батьками та дітьми, вживаються комплексні заходи щодо повернення дітей до навчання. У Луганській області в кожному навчальному закладі діють ради профілактики, які контролюють виконання планів першочергових комплексних організаційних та практичних заходів, спрямованих на посилення роботи серед учнівської молоді та їх батьків з протидії незаконному обігу наркотичних речовин, профілактики наркоманії, алкоголізму та тютюнопаління.

У Тернопільській області з 2009 року впроваджується програма «Діагностика і профілактика девіантної поведінки дівчат шкільного віку», розроблена науковцями Тернопільського національного університету імені Володимира Гнатюка. Її впровадження сприяло зменшенню до 9 осіб кількості дівчат, які перебувають на обліку в підрозділах кримінальної міліції у справах дітей органів внутрішніх справ області. У Харківській області Головним управлінням освіти і науки спільно з Головним управлінням охорони здоров’я, відділом кримінальної міліції у справах дітей, Харківським обласним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді розроблено Комплексний план спільних заходів на 2010 рік щодо попередження негативних явищ у дитячому середовищі. Щомісяця здійснюється моніторинг виконання зазначеного плану, поновлюється банк даних про учнів, притягнутих до кримінальної відповідальності.

У Чернігівській області налагоджено взаємообмін інформацією обласного управління освіти і науки облдержадміністрації, відділів освіти райдержадміністрацій, управлінь освіти міських рад із кримінальною міліцією у справах дітей щодо ситуації в підлітковому середовищі, що сприяє успішній профілактичній роботі. У Києві між загальноосвітніми та вищими навчальними закладами юридичного профілю укладено угоди про співпрацю у здійсненні превентивного виховання учнів.

Однак такі заходи повністю не вирішують проблему підліткової злочинності. Зрозумілим є те, що задля покращення ситуації у цьому напрямку, слід не лише очікувати підвищення рівня життя населення України, але й запроваджувати зміни у роботі із підлітками представників соціальних служб, правоохоронних органів та судової системи. Про що йтиметься у наших наступних публікаціях.

Судова асоціація України

«Фундація сприяння правосуддю»